Чемпіон світу 1992 року обрав Williams FW11B своїм улюбленим болідом і пояснив, чому Lotus 81B та 92 підірвали впевненість пілота.
FW11B дарував потужність разом із небезпекою
Mansell обрав Williams FW11B як болід, який любив найбільше. У кваліфікаційному режимі він пригадав віддачу близько 1 500 кінських сил. Ця цифра описує епоху, коли турбодвигуни видавали величезну короткочасну продуктивність, і пілотам доводилося керувати болідом, який міг перевершити наявне зчеплення.
Він також описав FW11B як машину, що, здавалося, хотіла викинути пілота з траси. Цей страх був частиною привабливості. Чисте коло давало негайний доказ того, що пілот приборкав щось надзвичайно вимогливе.
Менший паливний бак змінив пакет Williams
У 1987 році ліміт пального впав із 220 літрів до 195. Williams могла використовувати менший бак і нижчий кузовний пакет, продовжуючи з турбодвигуном Honda’s RA167E. Зміни в підвісці підтримали оновлений болід, але основна ідея залишалася пов’язаною з попереднім FW11.
Двигун працював у межах регульованого ліміту тиску в чотири бари й видавав визначну кваліфікаційну потужність. Ця продуктивність не робила болід легким. Пілот усе одно мав обережно дозувати газ і готуватися до стрімкого зростання сили.
| Болід | Думка Mansell | Ключова риса |
|---|---|---|
| Williams FW11B | Любив | Екстремальна турбопотужність |
| Lotus 92 | Ненавидів | Ненадійна активна підвіска |
| Lotus 81B | Ненавидів | Довга колісна база чинила опір повороту |
Lotus 92 створив небажаний сюрприз
Mansell не любив Lotus 92, особливо під час ранньої роботи з активною підвіскою. Він згадував, що система спричиняла аварії навіть тоді, коли болід їхав прямо. Пілот не може набирати швидкість, коли платформа змінюється в спосіб, який здається непередбачуваним.
92-й був тимчасовим рішенням у 1983 році. Renault спочатку не могла надати достатньо турбодвигунів, тож Lotus потребував іншого боліда навколо Cosworth DFV. Активну систему відкинули після двох гонок через проблеми з вагою та надійністю.
Довгий Lotus 81B відмовлявся обертатися
Іншим болідом у негативному списку Mansell був Lotus 81B з 1980 року. Він мав колісну базу на сім дюймів довшу за звичайну версію. Зміна мала допомогти концепції наземного ефекту, але Mansell виявив, що болід не повертав достатньо швидко.
Неохоче переднє кермо робить кожен поворот складним. Пілот довше чекає на обертання, використовує більше керма і може втратити траєкторію, перш ніж почне прискорюватися. Експеримент не лише виявився повільнішим; він зменшив упевненість у базовій реакції боліда.
Любов і страх можуть існувати в одному гоночному боліді
Вибір Менселла показує, що сама по собі складність не робить болід поганим. FW11B був небезпечним і вимогливим, але його реакція була логічною, коли він добре керував ним. Боліди Lotus були складними, бо їхня поведінка унеможливлювала стабільний зв'язок між дією та результатом.
Ця різниця є ключовою для впевненості пілота. Лютий болід може бути винагородою, якщо його межі можна прочитати. Непередбачуваний болід залишається неприємним навіть на нижчій швидкості, бо пілот не може довіряти наступній реакції.
Спогади пояснюють більше, ніж таблиця результатів
Згодом Менселл виграв чемпіонат світу з Williams FW14B, але він усе одно обрав FW11B як болід, який любив. Особистий зв'язок не завжди йде за найуспішнішим сезоном. Звук, потужність і виклик одного чистого кола можуть залишити сильніший спогад.
Його негативний вибір також походить із ранніх років у Lotus, а не з одного простого результату гонки. Розповідь послідовна: один Williams давав екстремальну продуктивність, яку можна було зрозуміти, тоді як два дизайни Lotus позбавляли довіри, необхідної для атаки.
Вибір походить із власних спогадів Менселла, а технічний контекст надано Formula 1. Вони описують, як боліди відчувалися для нього; це не рейтинг, заснований лише на перемогах, pole position чи чемпіонських очках.
Немає коментарів